Історія краю

Історія Баришівщини тісно пов'язана із драматичною історією України. Пращури краю захищали свою незалежн>ість у битвах із Золотою ордою, литовськими феодалами та польською шляхтою. Гучною хвилею прокотились по баришівський землі на­родні повстання під проводом Наливайка, Павлюка й Острянина.

Ось кілька версій походження назви селища. Відомий історик А.В.Стороженко пов'язував її з літописним Баручем, що вперше згаданий у 1125—1126 рр. Інші дослідники подають відо­мості про існування на місці сучасної Баришівки володіння київсько­го князя Бориса (XI ст.) — Борисівки, а в народній вимові Ба­ришівки (сусідній Бориспіль місцеве населення називає Баришпіль).

У XII ст. Баришівка зазнала спустошливого нападу монголо-татар. Відбудували її у другій половині XVI ст. козаки, втікачі-се­ляни й ремісники з Ходорова, Ржищева, Дивини та інших міст і сіл Правобережжя. У літописах XVII ст. Баришівка згадується як важливий укріплений пункт. Місцеві жителі брали участь у се­лянських повстаннях під проводом Тараса Трясила.

У 1843 р. селище відвідав Т. Шевченко. Поет оглянув роз­копаний курган, який, до речі, зберігся до наших часів і знахо­диться біля міста Березань.

Типовий ландшафт для Баришівського району: родючі поля, худоба на випасі, захопливий пташиний спів. Недарма споконвіку славилися ці землі: тут збирали мед, здобували торф, навіть зай­малися виробництвом шовку!

Церкви Баришівського району вишукані. Архітектурі церков сіл Гостролуччя та Селище можуть позаздрити навіть храми великих міст! Багато віків тому (II тис. до н. є. — II ст. н. є) на місці сучасного Селища жили люди, про що свідчать археологічні знахідки, і такий факт також дає право цій місцевості пишатися своїм минулим.

Переселенцями з Правобережної України, які тікали сюди від гніту феодалів, на початку XVII ст. було засновано місто Березань. Уперше воно згадується в ділових паперах Київського воєводства за 1616 р.

Березань розташована в східній частині Київської області на р. Недрі, лівій притоці Трубежа. Назву поселенню дали, мабуть, березові гаї, що були тоді в цій місцевості. І нині в місті багато берези, що прикрашає та ро­бить неповторними його краєвиди.

Перебуваючи в Березані у 1843 р. Тарас Шевченко, написав вірша «Розрита могила». Поштовх для створення цього вірша дали враження від відвідання розкопок кургану, що проводилися на той час. Залишки кургану можна по­бачити і тепер.

Місцеві краєзнавці демонстру­ють місце, де Кобзар писав вірш, обґрунтовуючи своє твер­дження відповідними знахідками (під час зливи в центрі Березані, на місці колишньої садиби, господар якої саме й запрошував у 1843 р. Шевченка до себе, відкрилося провалля, де знайшли де­рев'яні залишки будівлі), зробленими останніми роками.

Протягом 37 років Березань була районним центром, а з 30 червня 1994 р. їй надано статусу міста обласного підпоряд­кування. Територія населеного пункту Березань — 0,33 км², що становить 0,12% загальної площі Київської області.

У місті працює краєзнавчий музей, в якому є зал з незви­чайною експозицією, яка відтворює різноманіття флори та фауни цього куточка Київської області. Тут можна не тільки побачити рідкісних на наш час тварин, але й почути голоси природи, які записані на магнітофоні і супроводжують екскурсії.