Історія краю
Історія Баришівщини тісно пов'язана із драматичною історією України. Пращури краю захищали свою незалежн>ість у битвах із Золотою ордою, литовськими феодалами та польською шляхтою. Гучною хвилею прокотились по баришівський землі народні повстання під проводом Наливайка, Павлюка й Острянина.
Ось кілька версій походження назви селища. Відомий історик А.В.Стороженко пов'язував її з літописним Баручем, що вперше згаданий у 1125—1126 рр. Інші дослідники подають відомості про існування на місці сучасної Баришівки володіння київського князя Бориса (XI ст.) — Борисівки, а в народній вимові Баришівки (сусідній Бориспіль місцеве населення називає Баришпіль).
У XII ст. Баришівка зазнала спустошливого нападу монголо-татар. Відбудували її у другій половині XVI ст. козаки, втікачі-селяни й ремісники з Ходорова, Ржищева, Дивини та інших міст і сіл Правобережжя. У літописах XVII ст. Баришівка згадується як важливий укріплений пункт. Місцеві жителі брали участь у селянських повстаннях під проводом Тараса Трясила.
У 1843 р. селище відвідав Т. Шевченко. Поет оглянув розкопаний курган, який, до речі, зберігся до наших часів і знаходиться біля міста Березань.
Типовий ландшафт для Баришівського району: родючі поля, худоба на випасі, захопливий пташиний спів. Недарма споконвіку славилися ці землі: тут збирали мед, здобували торф, навіть займалися виробництвом шовку!
Церкви Баришівського району вишукані. Архітектурі церков сіл Гостролуччя та Селище можуть позаздрити навіть храми великих міст! Багато віків тому (II тис. до н. є. — II ст. н. є) на місці сучасного Селища жили люди, про що свідчать археологічні знахідки, і такий факт також дає право цій місцевості пишатися своїм минулим.
Переселенцями з Правобережної України, які тікали сюди від гніту феодалів, на початку XVII ст. було засновано місто Березань. Уперше воно згадується в ділових паперах Київського воєводства за 1616 р.
Березань розташована в східній частині Київської області на р. Недрі, лівій притоці Трубежа. Назву поселенню дали, мабуть, березові гаї, що були тоді в цій місцевості. І нині в місті багато берези, що прикрашає та робить неповторними його краєвиди.
Перебуваючи в Березані у 1843 р. Тарас Шевченко, написав вірша «Розрита могила». Поштовх для створення цього вірша дали враження від відвідання розкопок кургану, що проводилися на той час. Залишки кургану можна побачити і тепер.
Місцеві краєзнавці демонструють місце, де Кобзар писав вірш, обґрунтовуючи своє твердження відповідними знахідками (під час зливи в центрі Березані, на місці колишньої садиби, господар якої саме й запрошував у 1843 р. Шевченка до себе, відкрилося провалля, де знайшли дерев'яні залишки будівлі), зробленими останніми роками.
Протягом 37 років Березань була районним центром, а з 30 червня 1994 р. їй надано статусу міста обласного підпорядкування. Територія населеного пункту Березань — 0,33 км2, що становить 0,12% загальної площі Київської області.
У місті працює краєзнавчий музей, в якому є зал з незвичайною експозицією, яка відтворює різноманіття флори та фауни цього куточка Київської області. Тут можна не тільки побачити рідкісних на наш час тварин, але й почути голоси природи, які записані на магнітофоні і супроводжують екскурсії.